Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

До земель природно-заповідного фонду (ПЗФ) відносять ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус території та об’єктів природо- заповідного фонду. Зазначені землі призначені для збереження природного різноманіття, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу і фонового моніторингу навколишнього природного середовища. В залежності від правового статусу та конкретного природного стану, такі землі повністю або частково виключаються з господарського використання. Порядок їх використання підпорядкований найповнішому збереженню природного різноманіття, генофонду видів тварин і рослин, тощо і визначається законом.

До складу земель природо-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

До земель іншого природоохоронного призначення належать:

  • земельні ділянки водно-болотних угідь, що за господарським станом не віднесені до земель лісового або водного фонду;
  • земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.

Однією з найефективніших форм охорони цінних природних об’єктів і територій є їх заповідання - взяття під охорону держави. Створення заповідних територій необхідне для збереження цінних видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів, геологічних, палеонтологічних об’єктів тощо. Поряд із цим раціональне, невиснажливе використання природних ресурсів неможливе без існування і вивчення її постійних еталонів - заповідних об’єктів та територій. Це дає змогу виявити зміни, що вносить людина в довкілля, порівняти первісну природу з окультуреним ландшафтом і, в кінцевому результаті, виробити стратегію екологічно збалансованого природокористування. Тобто охорона територій та об’єктів природи шляхом їх заповідання має на меті не тільки збереження їх у недоторканому стані. При цьому ставляться завдання значно ширші і відповідальніші - наукові, рекреаційні, еколого-освітні та виховні.

Зупиняючись на ролі та значенні природно-заповідних територій і об’єктів у житті біосфери і суспільства, слід виділити сім основних аспектів у цьому плані. Насамперед, усі природно-заповідні території та об’єкти є основою екологічної мережі як регіонів, так і України в цілому, що забезпечує їхню екологічну рівновагу. До екологічної мережі входять природно-заповідні території, що є її ядром, території, що охороняються - ліси першої групи, зелені зони міст, а також природна рослинність, яку людина використовує регламентовано - експлуатаційні ліси, луки, пасовища тощо.

Ідея екологічної мережі - одна з найбільш фундаментальних ідей останніх десятиліть у сфері теоретичної та прикладної екології. Це логічна реакція на наслідки, викликані хаотичним і споживацьким розвитком суспільства, спроба принаймні частково компенсувати втрати у природному довкіллі, суть якої полягає у створенні мережі з’єднаних між собою ділянок природних територій. Мережа включає «екологічні ядра» (заповідні території), «живі екологічні коридори» - цінні природні ділянки, що поєднують між собою ядра, та «буферні зони» - території, які слугують захисту екоядр та екокоридорів від зовнішнього впливу. Створення екологічної мережі дає змогу забезпечити збереження як біорізноманіття та екосистем в цілому, так і це - нотичної повночленності, компонентів популяцій та збереження генофонду цінних представників фауни і флори зокрема. Тобто забезпечується регіональне збереження біорізноманіття та підтримується каркас «екологічних коридорів» у європейській шкалі виміру. Створення української екологічної мережі є основним елементом практичного впровадження екологічної системи природокористування.

Природно-заповідні території та об’єкти виконують також роль банку генофонду рослинного і тваринного світу. Стале використання біосфери в майбутньому залежить від збереження для наступних поколінь всього генетичного різноманіття планети, а також її окремих регіонів, забезпечення умов для еволюційного розвитку видів.

Природно-заповідні території відіграють у розв’язанні цієї проблеми особливу роль через те, що вони створюються в першу чергу на ділянках, що відрізняються багатством флори і фауни, а також їх різноманіттям. За міжнародною та вітчизняною практикою для вибору території природних заповідників важливими є: оптимальне місце мешкання чи місцезростання для одного або декількох видів, що знаходяться під загрозою зникнення; місця з максимальною різноманітністю фауни та флори; ділянки з максимальною ендемічністю; ділянки, на яких забезпечується максимально тривале збереження об’єктів біорізноманіття.

Необхідність збереження всіх видів тварин і рослин, які є на планеті, тобто збереження генофонду, що виник у процесі багатомільйонної еволюції органічного світу, сьогодні не викликає сумніву. Адже інтенсивна господарська діяльність людини призводить до великого навантаження на природне середовище. Під впливом антропогенних факторів змінюються ландшафти, збіднюється рослинний і тваринний світ. У зв’язку з цим виникає питання: чи можливо взагалі зберегти всю різноманітність живої природи в майбутньому? Відповідь на це тільки одна - зберегти можливо і необхідно, і головна роль у цьому відводиться, насамперед, подальшому розвитку заповідної справи, розширенню мережі природних заповідних об’єктів, взятих під спеціальну охорону держави. Так, у заповідниках різного типу не тільки зберігаються рідкісні, зникаючі або нечисленні види рослин і тварин. Тут зберігається природний генофонд рослин і тварин, що є скарбницею природи.

В області  нараховується 331 заповідна територія та об’єкт, загальною площею понад 103,5 тис.га, що складає 12,8 % території області  (загальнодержавний показник 6,7 %). З них 23 об’єкти мають загальнодержавне значення загальною площею 12,7 тис.га, а саме: національні природні парки "Вижницький", "Черемоський" та "Хотинський", 10 заказників, 9 пам’яток природи, 2 дендропарки та Чернівецький ботанічний сад;  306 об’єктів мають місцеве значення, серед них - 2 регіональні ландшафтні парки, 47 заказників, 175 пам’яток природи, 4 дендропарки, 40 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 38 заповідних урочищ. У межах цих територій зростає понад 1600 видів судинних рослин, з яких 106 видів занесено до другого видання Червоної книги України. Тут виявлено 392 види хребетних тварин, фауна безхребетних налічує більше 1500 видів, з яких до Червоної книги занесено 118 видів (31 %).

Для збереження природи на території дослідження сформована система існуючих та проектованих природно-заповідних територій різних категорій. Зокрема, до установ ПЗФ Чернівецької області, які надають туристичні послуги, відносять національні природні парки (НПП), регіональні ландшафтні парки, урочища тощо.

До основних об’єктів ПЗФ області можна віднести Національний природний парк “Вижницький”, який розміщений на території Вижницького району. Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами. Головними природними передумовами формування природно-рекреаційного потенціалу, розвитку санаторного лікування, відпочинку і туризму є рекреаційні території, мінеральні води і лікувальні грязі.

Не менш цікаві, нещодавно створені НПП – Черемоський (2009 р.) та Хотинський (2010 р.). НПП «Черемоський» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів гірських територій Буковини (7117,5 га). Під державною опікою перебуватимуть 44 види рідкісних рослин, понад 120 видів хребетних та п’ять тисяч безхребетних тварин.

НПП «Хотинський» створено для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів у басейні річки Дністер (9446 га).

Швидке зростання кількості національних природних парків за останні 5 років – результат попиту на відпочинок, зокрема розвиток екотуризму.

Найбільша кількість об’єктів ПЗФ Чернівецької області припадає на пам’ятки природи (ПП). Їх на території області нараховується 184, з них 9 загальнодержавного значення: Борівецька ПП, Шилівський та Рухотинський ліси, Тисовий яр, Урочище «Білка», Печери «Буковинка», «Попелюшка», «Баламутівська» та «Піонерка». Зокрема, печери Буковини є основою науково-пізнавального спелеотуризму. А також на території дослідження нараховується 38 заповідних урочищ.

Невід’ємною складовою екологічного туризму в Чернівецькій області є заказники загальнодержавного і національного значення. Поміж них розрізняють Цецино, Чорний Діл, Кадубівську стінку, Совицькі болота, Товтрівську стінку, Лунківський, Петрівецький, Драницький, Молочнобратський карстовий масив, Чорнопотоцький.

Складовими ПЗФ в Чернівецькій області є також ботанічний та дендрологічні сади. Чернівецький ботанічний сад, що знаходиться по вулиці Ю. Федьковича, заснований в 1877 р. Цілорічно він приваблює тисячі українців та іноземних туристів.

Корисні посилання

Контактна інформація

Статистика відвідувань

0050824
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Минулого тижня
Цього місяця
Минулого місяця
Всі дні
13
48
107
85
328
843
50824

Прогноз сьогодні
24

1.63%
3.12%
0.11%
0.05%
95.08%

Ваш IP:34.231.21.123

Please publish modules in offcanvas position.

Free Joomla templates by L.THEME